Вітаю Вас, Призывник! Реєстрація RSS

Каменярі-інфо

П`ятниця, 28.07.2017
Головна » 2015 » Серпень » 15 » «В другой ситуации и в другой день я иначе бы с тобой побазарил»
20:53
«В другой ситуации и в другой день я иначе бы с тобой побазарил»

Шевченківський районний суд м.Києва. Розгляд клопотання про продовження терміну тримання під вартою Дениса Поліщука ще на 2 місяці по справі вбивства Олеся Бузини.

фото Катерини Серко

Денис поводиться спокійно, дякує друзям, які прийшли підтримати та не побоялися свідчити, оприлюднюючи тим самим свої паспортні дані.

 

Короткий конспект допиту свідків захисту, яких довгий час довгий час відмовлялися слухати судді.

 

Свідок перший.

Позивний Гонта. Допит починається зі стандартних запитань: суд цікавить освіта, сімейний стан, рід діяльності…

 

— Де Ви працюєте? – запитує Гонту слідчий суддя.

— Воюю.

— У якому підрозділі?

— Добровольчий Український Корпус.

— Тобто, іншого, офіційного, місця роботи Ви не маєте?

— Ви знайомі з Денисом?

— Так, він є бійцем мого підрозділу.

— Які між вами стосунки?

— Побратимські.

— Що Ви вкладаєте в поняття «побратимські»?, — не розуміє суддя.

 

Основа функція підрозділу, яким керує Гонта — контррозвідка і, як офіцер та розвідник, Денис є цінним кадром. Щоразу, відправляючи бійців на завдання, Гонта фіксує це в спеціальному журналі та доповідає керівництву.  Відповідно до записів у його журналі та спогадів, 16 квітня, у день вбивства Олеся Бузини, Гонта близько 7-ї ранку відправив на завдання до прифронтової зони в районі міста Авдіївка Донецької області, двох бійців — Дениса Поліщука та бійця з позивним «Літун». Пересувались вони на авто, за кермом якого був Літун, оскільки Денис не вміє водити. Повернулися близько 16-ї години, повідомляє Гонта.

 

Прокурор ставить питання:

— Коли Денис став бійцем Вашого підрозділу?

— Приблизно з квітня.

— Скільки людей у вашому підрозділі?

— Недостатньо. Повернете цих двох (ув’язнених Поліщука та Медведька — ред.), і буде повний комплект — відповідає Гонта.

Прокурор намагається, за допомогою уточнюючих питань, вивідати, скільки людей в підрозділі контррозвідки Гонти та загалом на базі. Гонта не відповідає, оскільки це є секретною інформацією. Ображений прокурор повторює спроби. Суддя зупиняє його, каже, щоб ставив питання по суті справи. Прокурор в залі суду «запрошує» свідка «до себе» на допит. «Це тиск на свідка!», — обурюються адвокати. Суддя робить прокурору попередження. Прокурор питань більше не має.

 

Свідок другий.

Свідок повідомляє, що є бійцем ДУК. У березні він отримав поранення й після цього не міг виконувати бойові завдання, але лишився на базі та став корисним підрозділу в інший спосіб: він почав писати конспекти для інших бійців. Для цього йому був необхідний ноутбук, Інтернет, та людина, що краще за нього знається на офісних програмах. На його прохання, знайшли таку людину — це був Денис Поліщук.

В період з 12 по 19 квітня (вбивство Бузини відбулося 16 квітня – ред.) свідок та Денис щовечора працювали над конспектом, з понеділка до середи — над слайдами, з середи до суботи — над текстом, а в неділю складали все докупи. Враження свідка про Поліщука — приємна, відкрита людина. До цього з Денисом знайомий не був.

 

Свідок третій.

Олег Іванович. Директор СТО, разом із дружиною є співвласником МАФу, в який заходили вбивці Олеся Бузини. До цього багато років працював в Управлінні  боротьби з організованою злочинністю (у залі здивовано переглядаються — ред.), у відділі розвідки. 5 років вчився на розвідника. Має добре розвинуту спостережливість.

16 квітня бачив біля свого МАФу по вулиці Дегтярівська, 31, який знаходився в кількох хвилинах їзди від будинку Бузини (незадовго після початку розслідування, 23 червня, МАФ було демонтовано як "незаконний"), синю автівку марки «Форд Фокус» із закордонними номерами. Свідок завжди звертає увагу на авто, які стоять неподалік його кіосків, адже кіоски неодноразово грабували, а також має звичку приглядатися до номерів авто, бо перед ремонтом на його СТО деякі автомобілі потрібно перевіряти (наприклад, чи не в угоні — ред.). Його СТО знаходиться поряд з МАФом.

Після того, як стало відомо про вбивство Олеся Бузини, до МАФу почали приходити працівники МВС. Продавчиня Анжела, що працювала там в день вбивства, була єдиною, хто добре розгледів обличчя вбивць — один з них навіть примудрився їй нагрубити.  Олег Іванович згадує, що зайшовши до кіоску в один з днів після вбивства, зустрів там заст. керівника Шевченківського РОВД та хлопця на ім’я Слава, який відповідає за камери спостереження бази «Грейзер» (неподалік знаходиться база «Грейзер», на якій встановлене відео спостереження). Вони мали намір допитати продавчиню Анжелу, але в той день її не було на роботі. Пізніше вона казала Олегу Івановичу, що її допитували.

 

Свідок четвертий.

Ольга Миколаївна. Співвласниця МАФу по вулиці Дегтярівська, 31. Дружина попереднього свідка.

— Підпишіть, будь ласка, — каже слідчий суддя про аркуш з нагадуванням її прав та обов’язків, який надав їй секретар засідання.

— Я не маю ручки, — відповідає Ольга Миколаївна.

— Та я дам, — протягує їй свою ручку прокурор, чиє місце знаходиться найближче.

— Дякую, я  краще візьму в когось нормального, — каже свідок і іде за ручкою до столу адвокатів.

У залі сміх, прокурор також сміється.

16 квітня близько 12 години свідок проходила повз свій МАФ та бачила біля нього двох чоловіків специфічної зовнішності, статури, із специфічною жестикуляцією, що характерні для осіб, які відбували покарання у місцях обмеження волі, або для наркоманів, але на наркоманів чоловіки схожі не були, — мали спортивну будову тіла. Один з них говорив по телефону, був одягнений у чорну шкіряну куртку. Поліщук, за словами свідка, зовсім не схожий на жодного з тих чоловіків. На автівку свідок уваги не звернула. Продавчиня її МАФу, Анжела, в той день розповіла їй, що вони говорили по «фені» й один з них нагрубив їй. Згодом жінки не згадували про цей інцидент, доки не побачили обличчя хлопців, яких звинувачують у вбивстві Бузини. Затримані — це зовсім не ті люди, які заходили до МАФу в той день, стверджує свідок.

 

Свідок п'ятий.

Анжела. Продавчиня, що працювала в МАФі, вулиці Дегтярівська, 31.

Близько 12 години до МАФу під’їхав «Форд Фокус» темного кольору із закордонними номерами. Деякий час з автівки ніхто не виходив, потім з пасажирського місця вийшов чоловік, високий, повної тілобудови, мав темне волосся, віком до 40 років. Одягнений був у чорну шкіряну куртку, темні штани та бордовий светр, на пальці була «печатка». Чоловік довго обирав, що купити, й замовив каву. Дістав пачку купюр по 500 грн. Продавчиня попросила знайти менші купюри, на що чоловік відповів грубістю. Продавчиня з чоловіком вступили в словесну суперечку. Один з виразів, які Анжела почула тоді від нього:

 «В другой ситуации и в другой день я иначе бы с тобой побазарил».

Під час їх суперечки до МАФу зайшов другий чоловік, що сидів на місці водія в «Форд Фокусі». Він був худіший та нижчий за першого, одягнений в білу олімпійку з піднятим коміром, вік — близько 35 років. Зайшовши, він одразу сів спиною до продавчині, скоро вийшов, намагаючись не показувати свого обличчя. Перший чоловік виходив з кіоску, розмовляв по телефону, було схоже, що він описує своє місце перебування, адже він активно жестикулював, вказуючи на будівлі, розташовані навколо. Потім чоловіки сіли в авто і поїхали, ледь не створивши аварійну ситуацію: попрямували спочатку в сторону Лук’янівки, різко розвернулись на пішохідному переході і поїхали в сторону Берестейської. Їх перебування біля МАФу тривало близько 40 хвилин.

 

Згодом до МАФу прийшли правоохоронці, показавши стаканчик з-під кави та запитавши, чи не продається в МАФі кава в таких стаканчиках. Анжела відповіла, що ні, — у них стаканчики іншого кольору. Правоохоронці запитали, чи не бачила вона чогось підозрілого, і Анжела розповіла про чоловіка, який розраховувався «п’ятисотками». Правоохоронці записали її контакти та потім ще кілька разів приїжджали й подовгу опитували Анжелу. В один з днів правоохоронці забрали Анжелу з дому у її вихідний та повезли до МАФу, щоб вона повторно описала всі події.

— Я возмущалась, они сказали, что я обязана, ведь кроме меня и стаканчика у них ничего нет, — згадує Анжела.

Правоохоронці сказали їй, що їм необхідно розкрити справу за кілька днів. Крім того, працівники МВС привозили художника, за допомогою якого Анжела склала фоторобот вбивць. На наступний день слідчий привіз їй стопку фотографій, на одній з яких вона точно впізнала чоловіка, який їй нагрубив, та поставила свій розпис, що засвідчив впізнання. Облич Поліщука та Медведька серед фотографій не було. Свідок стверджує, що ні Денис Поліщук, ні Андрій Медведько зовсім не схожі на двох чоловіків, що заходили в той день до кіоску.

 

Далі розгляд адвокатами неточностей, помилок, відсутності фактажу, на якому мало б ґрунтуватися клопотання про продовження терміну тримання під вартою для Дениса Поліщука, яке подане прокурором.  Маячні у справі стільки, що для повного її описання однієї статті не вистачить – радимо відвідати засідання та почути й побачити все на власні очі.

Деякі слухачі протягом слухання справи мали нагоду спостерігати зворушливі сцени, що відбувалися між суддею та прокурором: коли суддя, наприклад, скептично поглянув на працюючий вентилятор, прокурор одразу ж розвернув його трохи вбік від судді, або, коли суддю втомлювали багаті алегоріями промови одного з адвокатів, він сумно переводив очі на прокурора, а той відповідав йому співчутливим поглядом.

 

Далі пояснення прокурора неточностей в дусі: «вже пізно, я не хочу нічого пояснювати, я хочу продовження терміну і до ліжечка, а суд розумний, він і сам розбереться».

 

Далі заключна промова чотирьох адвокатів, які, не дивлячись на час (близько 2-ї ночі, засідання триває з 9 ранку), не лінуються й наводять безліч аргументів, що доводять безглуздість тримання Дениса під вартою, адже в матеріалах справи немає нічого, що прямо вказувало б на особу Поліщука як виконавця злочину, чи підтверджувало б ризики, пов’язані зі відпущенням його під домашній арешт. До того ж, два місяці тому Дениса вже відпускали під заставу, і він сумлінно ходив на всі необхідні допити та не робив спроб тікати.

 

Суд йде до нарадчої кімнати. Повертається не скоро – деякі слухачі встигають сходити за кавою до єдиного працюючого кіоску, деякі – перепочити, лежачи на лавах в залі суду. Суддя під час засідання поводився адекватніше за більшість своїх колег, тож у декого з присутніх є надія на справедливе рішення.

 

Повертається. Зачитує вирок, читає тихо. Повна зала слухає, затамувавши подих.

«…з огляду на те, що розгляд справи потребує часу, продовжити термін…».

Кінець.

Суддя - Мартинок Є.О

фото Катерини Серко

Прокурор - Олександр Машков

автор фото невідомий

 

Переглядів: 646 | Додав: Andorra | Теги: Поліщук, політв'язні, Медведько, вбивство, Бузина | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: